Тиждень історії та правознавства

У Новопразькій ЗШ І-ІІІ ст. №2 з 12.10 по 16.10. 2015 р було проведено тиждень історії та права.

Найбільше дітям сподобалося свято проведене до дня козацтва.

Козаки́ — члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі ☦християнського☦ і мусульманського світів. Основним заняттям козаків була військова справа: охорона і патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.

Учні 5-8 класів спробували себе у ролі козаків, вони із великим задоволенням виконували всі конкурсні завдання. 

Перемогу здобула команда 5 класу, яка отримала солодкий подарунок.

22 вересня - День партизанської слави України

22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента від 30.10.2001.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. 

Навчальний календар на 2015-2016 н. р.

Чигирин

       Чигирин, заснований у першій половині XVI століття на кордоні з Диким Полем, посідає визначне місце в історії України. Свого найбільшого розквіту місто досягло в 1648—1657 рр., коли було гетьманською резиденцією Богдана Хмельницького. Чигирин обирали своєю резиденцією гетьмани України І. Виговський, Ю.Хмельницький, П.Тетеря, П.Дорошенко.

        Коли під'їжджати до Чигирина черкаським шляхом, відразу за густим сосновим бором відкриється панорама Замкової гори з пам'ятником Богдану Хмельницькому. Під горою -- кілька білостінних, у стилі українського козацького бароко, споруд. Це історико-архітектурний комплекс "Резиденція Богдана Хмельницького", що входить до національного історико-культурного заповідника "Чигирин".

У 2004 році Уряд України постановив відтворити резиденцію Богдана Хмельницького у Чигирині. Зважаючи на дуже фрагментарні описи резиденції й відсутність будь-яких зображень та креслень це було не відтворення, а фактично створення нового історико-архітектурного комплексу. Зараз будівництво комплексу практично завершили. Багато фахівців вважають цю реконструкцію просто бутафорією, хоча офіційно реконструкція здійснювалась у відповідності до архівних документів.

Гетьманська резиденція в Чигирині відбудовувалася згідно із архітектурними особливостями українського бароко XVII століття. В резиденцію входять палац гетьмана, будинок батьків Хмельницького, військова канцелярія та скарбниця. А неподалік від резиденції, на терасі відбудували церкву Петра і Павла – фундамент цією споруди було знайдено кількома роками раніше.

В Чигирині починалась українська державність, це місто козацької слави і нехай хоч реконструкції, але нагадуватимуть про бурхливу історію першої столиці.

Найвидатніша жінка Київської держави

Найвидатнішою жінкою Київської держави вважається Ольга, дружина князя Ігоря, (913 року вийшла заміж за Ігоря, у віці 24-ох років), яка взяла владу після його смерті. 

Виняткове явище в ту сувору епоху – жінка впродовж багатьох років (з 944 по 969) мала владу у великій державі, що є свідченням її великого таланту. Князювала вона від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об’їздила свої землі і встановлювала в них нові закони, засновувала нові оселі. Вважається, що вона була першою жінкою-русинкою, яка стала відомою в світі.

Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним. Там же в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією.

Особливості козацького життя

Ми, українці, вважаємо запорізьких козаків своїми предками. Але що ми насправді знаємо про козаків? 

Історії про козаків часто оповиті містикою і легендами, однак до наших днів дійшли й цілком правдиві цікаві факти про козаків.

Житло козаків було досить примітивним, жили вони в куренях – хатинах з очерету. Головував у курені отаман. Усі козаки, що жили в одному курені харчувалися разом. Козаки не були примхливими в їжі, тож цілком задовольнялися кашею приготованою з борошна, води та солі – ця страва називалася саламаха. Іншою повсякденною стравою для козаків була тетеря – суміш борошна, крупи та проса, до якої додавали слабеньке пиво або рибну юшку.

Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі",– оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.

Запорожці брили голову, залишаючи чуприну над лобом, – оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.

Віталися козаки також на свій спосіб. Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях, гукали "Пугу! пугу! пугу!" Господар вигляне у віконце і відповість: "Пугу! пугу!" Тоді гість відзивається; "Козак з лугу!", а господар: "Повішайте там, де й наші коні", – тобто прив’яжіть коней до ясел і просимо до хати.

Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім’я Кашки або Кашовара. Так само пішли прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...

Вербна неділя

Вербна неділя — неділя яка припадає за 7 днів до Великодня. Великий Тиждень, який ще називається Страсним, розпочинається Вербною неділею. Багатьма мовами світу вона називається Пальмовою неділею — з огляду на гілки пальм, що їх стелили на дорогу під час в'їзду Господа Ісуса в Єрусалим. Однак на слов'янських територіях, де пальми не ростуть, а весна настає з цвітіння верб, то пальмові гілки люди замінили вербними, які починають зеленіти і цвісти, та відповідно і назва свята змінилася: білоруською — Вербніца, болгарською — Цветніца, сербською — Цвети, словацько — Квітна неділя (у деяких місцевостях України Вербну неділю також називають Квітною).